Найдено 200+ «Ч»

ЧАНДИ

Архитектурный словарь

Чанди, в средневековой индонезийской архитектуре храм-святилище, большей частью кубической формы с пирамидальной крышей.

ЧЕВАКИНСКИЙ, САВВА ИВАНОВИЧ

Архитектурный словарь

Чевакинский, Савва Иванович (1713 - между 1774 и 1780) - российский архитектор. Представитель барокко. Никольский военно-морской собор (1753-1762) с колокольней

ЧЕМБЕРС, УИЛЬЯМ

Архитектурный словарь

Чемберс, Уильям (1723-1796). Британский архитектор. Шотландец, родившийся в Швеции, в 1740-1749 годах много путешествовавший на Востоке на службе Шведской Ост-Ин

ЧЕРНЫШЕВ, СЕРГЕЙ ЕГОРОВИЧ

Архитектурный словарь

Чернышев, Сергей Егорович (1881-1963) - российский архитектор. В 1931-1935 один из участников разработки плана реконструкции Москвы. Соавтор высотного здания уни

ЧЕРТОГ

Архитектурный словарь

Чертог (устар.) великолепное здание, дворец, помещение, палата во дворце, замке.

ЧЕТВЕРИК

Архитектурный словарь

Четверик, в русской и украинской архитектуре (преимущественно 17-18 вв.) 4-гранное в плане сооружение или его часть. В композициях многих шатровых и ярусных храм

ЧЕТЫРЕ ИСКУССТВА

Архитектурный словарь

"Четыре искусства" - общество художников (1924-1931) в Москве. Включало главным образом бывших членов "Мира искусства" и "Голубой розы" - живописцев, графиков, с

ЧУРРИГЕРЕСКО

Архитектурный словарь

Чурригереско - стиль испанской и латиноамериканской архитектуры, названный по имени испанского архитектора Хосе Бенито де Чурригера и его братьев. Сложившийся на

КАМЕРОН, ЧАРЛЗ

Архитектурный словарь

Камерон, Чарлз (1730-е гг. - 1812) - русский архитектор. Представитель классицизма. По происхождению шотландец, с 1779 работал в России. Комплекс "Висячего сада"

МАКИНТОШ (MACKINTOSH) ЧАРЛЗ РЕННИ

Архитектурный словарь

Макинтош (Mackintosh) Чарлз Ренни (1868-1928) - шотландский архитектор и дизайнер. Один из родоначальников стиля "модерн", оказал влияние на формирование рациона

БРУСЯЧЧА, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Брусячча, ча, с. соб. увел. отъ брусся. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 102.

БУРКОТАТИ, ЧУ́, ЧЕШ, БУРКОТІ́ТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Буркотати, чу́, чеш, буркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ворковать. Ой голубочок гуде, а голубка буркоче. Мет. 78. 2) Рокотать, шумѣть. Хвилі росходяться перед байда

БУРМОТАТИ, ЧУ́, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Бурмотати, чу́, чеш, гл. Бормотать, ворчать. Почав щось сам собі бурмотати, наче з просоння. Мир. Пов. І. 172. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

БУТІТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Бутіти, чу́, ти́ш, гл. 1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Камен. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Ба

БУЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Бучок, чка, м. 1) Ум. отъ бук. Ой убили Миколайка під зеленим бучком. Гол. І. 229. 2) Буковая палка; вообще палка. Гол. Од. 60. У нашому селі чабан убив бучком

БІЧОК, БІЧЕЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Бічок, бічечок, чка, м. Ум. отъ бік. Мнж. 28. А я піду на той бічок, де дівчина моя мила. Чуб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ВАЛОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Валочок, чка, м. Ум. отъ валок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 124.

ВАРЕНИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Вареничок, чка, м. Ум. отъ вареник. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 126.

ВАРНЯКАТИ, КАЮ, ЄШ, ВАРНЯЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Варнякати, каю, єш, варнячити, чу, чиш, гл. Говорить невнятно; болтать. Що на рот налізе — варнячить. Ном. № 13047. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред

ВАРТОВНИЧИЙ, ЧОГО,

Грінченко. Словник української мови

Вартовничий, чого, м. = Вартівник. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 128.

ВАРІНЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Варінча, ча́ти, с. Небольшой горшокъ, достаточный для двухъ. Шух. I. 264. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВАТУЙЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Ватуйча, ча́ти, с. Козленокъ. Шух. І. 211. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 129.

ВЕЛИЧ, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Велич, чі, ж. Громадина, громада. Воли в його велич. Велич був покійний чумак. Ліс у мене стародавній, добрий; дуби — велич усе. Харьк. Дівка така велич. Конст.

ВЕЛИЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Величати, ча́ю, єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добро

ВЕЛИЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Величатися, чаюся, єшся, гл. 1) Важничать; чваниться. Величається, як заяць хвостом. Ном. № 2488. Величається, мов попадя на весіллі. Ном. № 2491. 2) Возвеличи

ВЕРБИЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Вербич, ча, м. = Вербниця. Чуб. І. 237. Прийшов вербич, два кожухи тербич. Ном. № 426. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—19

ВЕРТІТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Вертіти, чу́, ти́ш, гл. 1) Вертѣть, крутить. Вертить хвостом. Ном. № 3004. До Бога далеко, а пани вертять, як хотять. Ном. № 1237. У такому ділі як не верти, тр

ВЕРТІТИСЯ, ЧУСЯ, ТИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вертітися, чуся, тишся, гл. Вертѣться, крутиться. Вертиться, мов в’юн в ополонці. Ном. № 3124. Вертиться, як муха в окропі. Ном. № 10068. Словарь української мо

ВЕРЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Верч, ча, м. 1) Свертокъ, пучекъ. 2) Небольшая булочка съ шишкой посрединѣ. Ее даютъ старости на свадьбѣ, чтобы впустили въ дворъ. Ум. Верчик, верчичок. Що за

ВЕРШЕЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Вершечок, чка, м. Ум. отъ вершок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 141.

ВЕЧЕРНИЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Вечерничити, чу, чиш, гл. Устраивать вечерниці, бывать на нихъ. Вх. Зн. 6. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВЕЧЕРНИЧКИ, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Вечернички, чок, ж. мн. ум. отъ вечерниці. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 143.

ВЕЧІР, ЧЕОРА,

Грінченко. Словник української мови

Вечір, чеора, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Вечір зайшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. Над вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над

ВЕЧІРОК, РКА, ВЕЧІРОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Вечірок, рка, вечірочок, чка, м. Ум. отъ вечір. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 144.

ВИБАЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вибачати, ча́ю, єш, сов. в. вибачити, чу, чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022

ВИБИЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вибичуватися, чуюся, єшся, гл. Выѣхать на гору, помогая лошадямъ, воламь. Вже як вибичувалися на рівне, так трошки оддихали. Стор. І. 146. Вибичувався з хурою на

ВИВОРОТНИЙ, А, Е. ВИВОРОТНІ ЧОБОТИ, ЧЕРЕВИКИ

Грінченко. Словник української мови

Виворотний, а, е. Виворотні чоботи, черевики. Сапоги, въ которыхъ подошва къ головкѣ пришита, а послѣ подшивки подошвы съ лѣвой стороны голенище съ головкой выво

ВИВОРОЧАТИ, ЧАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виворочати, чаю, єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у. Словарь

ВИВЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вивчати, ча́ю, єш, сов. в. вивчити, чу, чиш, гл. 1) Выучивать, выучить. 2) Научать, научить. Вивчив дітей, як сказать. 3) Изучать, изучить. Словарь українськ

ВИВЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вивчатися, чаюся, єшся, сов. в. вивчитися, чуся, чишся, гл. Выучиваться, выучиться, научиться. Ото ж і вивчився я, виріс. Шевч. 417. І став усього вчитися, і за

ВИВІРЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вивірчувати, чую, єш, сов. в. вивертіти, рчу, тиш, гл. 1) Высверливать, высверлить, вывертѣть. 2) Разматывать, размотать изъ чего-либо. Приїхали, він вивертів

ВИВІРЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вивірчуватися, чуюся, єшся, сов. в. вивертітися, чуся, тишся, гл. 1) Высверливаться, высверлиться. 2) Разматываться, размотаться изъ чего. Кв. (Желех.). Слова

ВИГАЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вигачувати, чую, єш, сов. в. вигатити, гачу, тиш, гл. Запруживать, запрудить, сдѣлать запруду. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ВИГНІЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вигнічувати, чую, єш, сов. в. вигнітити, чу, тиш, гл. Выжимать, выжать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

ВИДОПТАТИ, ПЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Видоптати, пчу, чеш, гл. = Витоптати. Що то мі за дорога од столу до порога? Родина видоптала, — Мариню дарувала. О. 1862. IV. 23. Словарь української мови: в 4

ВИДОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Видочок, чка, м. Ум. отъ вид. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 158.

ВИДРОЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Видрочитися, чуся, чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь отъ укусовъ оводовъ, взбѣситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь! Г. Барв. 33. Словарь української

ВИЗИЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Визичати, ча́ю, єш, сов. в. визичити, чу, чиш, гл. Одолжать, одолжить, занимать, занять, давать въ долгъ. Аф. 329. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред.

ВИЗНАЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Визначати, ча́ю, єш, сов. в. визначити, чу, чиш, гл. 1) Обозначать, обозначить, назначать, назначить, предъявлять, предъявить. Меридіан по нашому визнана півден

ВИЗНАЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Визначатися, чаюся, єшся, сов. в. визначитися, чуся, чишся, гл. Обозначаться, обозначиться, опредѣляться, опредѣлиться, отличаться, выдѣляться, выдаваться. Слов

ВИЗОЛОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Визолочувати, чую, єш, сов. в. визолотити, чу, тиш, гл. Позлащать, позолотить, вызолотить. Як би в мене була золота солома, я б вас, каже, визолотив. Ном. № 1276

ВИКЛОПОТАТИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Виклопотати, чу, чеш, гл. Выхлопотать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 163.

ВИКРУЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Викручувати, чую, єш, сов. в. викрутити, чу, тиш, гл. 1) Выкручивать, выкрутить, выжимать, выжать. Сорочка мокрісінька, — хоть викрути. Лебед. у. 2) Вырывать,

ВИКРУЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Викручуватися, чуюся, єшся, сов. в. викрутитися, чуся, тишся, гл. 1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутив

ВИКІ́НЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Викі́нчувати, чую, єш, сов. в. ви́кінчити, чу, чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВИЛИЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виличати, ча́ю, єш, гл. Просвѣчиваться (напр. о тѣлѣ подъ ажурной тканью). Мнж. 177. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

ВИЛОЧКИ, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Вилочки, чок, с. мн. 1) Ум. отъ вила. 2) Родъ вышивки. Kolb. І. 48, 49. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВИМАНТАЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Вимантачити, чу, чиш, гл. 1) Выострить мантачкою (См.) 2) Выманить что, выпросить. Мнж. 177. Не придумає, щоб його тут утворити таке, щоб у чумака гроші вкрасти

ВИМОВЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Вимовчати, чу, чиш, гл. 1) Смолчать, умолчать. Жінка не вимовчала та й каже…. Рудч. Са. I. 208. 2) Промолчать извѣстное время. Увесь вечір вимовчав, — ні пари

ВИМОЧКИ, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Вимочки, чок, ж. мн. Спитой и высушенный чай. Рк. Левиц. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 172.

ВИМОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вимочувати, чую, єш, сов. в. вимочити, чу, чиш, гл. Вымачивать, вымочить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВИМОЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вимочуватися, чуюся, єшся, сов. в. вимочитися, чуся, чишся, гл. Вымачиваться, вымочиться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907

ВИМУЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вимучувати, чую, єш, сов. в. вимучити, чу, чиш, гл. 1) Измучивать, измучить; истощать, истощить. 2) Выпытывать, выпытать, достичь мученіемъ. Словарь українськ

ВИННИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Винничок, чка, м. Ум. отъ винник. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 173.

ВИНОВАТИТИ, ЧУ, ТИШ,

Грінченко. Словник української мови

Виноватити, чу, тиш, гл. = Винувати. Винуватили його архиреї. Єв. Мр. XIV. 3. Мине виноваті, — тих виноватьте. Грин. ІІІ. 447. Словарь української мови: в 4-х т

ВИНОГРАДОЧОК, ЧКУ,

Грінченко. Словник української мови

Виноградочок, чку, м. Ум. отъ виноград. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 173.

ВИНЯНЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Винянчити, чу, чиш, гл. Выняньчить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 174.

ВИНЯНЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Винянчитися, чуся, чишся, гл. Вынянчиться. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 174.

ВИПИХАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Випихач, ча, м. Выталкивающій, изгоняющій. Старику говорили о его дѣтяхъ: Се твої випихачі: тебе випхнуть з світа, а сами зостануться. Черниг. г. Словарь україн

ВИПЛАКАТИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Виплакати, чу, чеш, гл. Выплакать. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Плачем лиха не виплачеш. Ном. № 2390. Долю виплачу сльозами. Шевч. 96. Словарь укр

ВИПЛАКАТИСЯ, ЧУСЯ, ЧЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Виплакатися, чуся, чешся, гл. Выплакаться, наплакаться. От, виплакавшись добре за своїм чоловіком, і пішла додому. Рудч. Ск. II. 146. Словарь української мови:

ВИПЛАЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виплачувати, чую, єш, сов. в. виплатити, чу, тиш, гл. Выплачивать, выплатить, уплачивать, уплатить. Вони тільки й думають, як би їм гроші виплатили. МВ. (О. 1862

ВИПЛАЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Виплачуватися, чуюся, єшся, сов. в. виплатитися, чуся, тишся, гл. Расплачиваться, расплатиться, погашать, погасить долгъ. Жид поналічував на людей стільки довгу,

ВИПОВЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Виповчитися, чуся, чишся, гл. Исполниться. Шух. І. 43. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 178.

ВИПОЗИЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Випозичити, чу, чиш, гл. 1) Исчерпать, занимая. 2) Раздать въ займы. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

ВИПОЛОЧ, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Виполоч, чі, ж. Неглубокая водомоина. Липовец. у.; лужа, Вх. Зн. 7; родъ неглубокаго рѣчнаго заливчика? Волч. у. Є виполоч мала і велика: по коліна і попід плечі

ВИПОЧИТИ, ЧИНУ, НЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Випочити, чину, неш, гл. Отдохнуть. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 178.

ВИПРУЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Випручувати, чую, єш, сов. в. випручати, чаю, єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня п

ВИПРУЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Випручуватися, чуюся, єшся, сов. в. випручатися, чаюся, єшся, гл. Освобождаться, освободиться, вырываться, вырваться (изъ рукъ, лапъ кого-либо). Випручавсь од то

ВИРЕЧИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Виречи, чу, чеш, гл. = Виректи. Вх. Лем. 398. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 181.

ВИРЛАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Вирлач, ча, м. Пучеглазый человѣкъ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 182.

ВИРУЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виручати, ча́ю, єш, сов. в. виручити, чу, чиш, гл. Выручать, выручить, освобождать, освободить, спасать, спасти. Ходжу по світу: з біди людей виручаю. Рудч. Ск.

ВИРЯЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вирячувати, чую, єш, сов. в. вирячити, чу, чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку. Левиц. І. 433. Словарь українськ

ВИСВЯЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Висвячувати, чую, єш, сов. в. висвятити, чу, тиш, гл. — на попа. Посвящать, посвятить (въ духовный санъ). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінч

ВИСВЯЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Висвячуватися, чуюся, єшся, сов. в. висвятитися, чуся, тишся, гл. Посвящаться, посвятиться (въ духовный санъ). Висвятився семинарист на попи. О. 1862. І. 54. Сл

ВИСВІДЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Висвідчати, ча́ю, єш, гл. Свидѣтельствовать, доказывать. Гляньте, браття, правду святе письмо свідчить-висвідчає. Макс. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВИСВІЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Висвічувати, чую, єш, сов. в. висвітити, чу, тиш, гл. 1) Только несов. в. Свѣтить сильно. (Місяць) висвічував на все небо. Мир. Пов. І. 145. Рано схопилося сонц

ВИСВІЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Висвічуватися, чуюся, єшся, гл. Свѣтиться. Тисячі свічок висвічувалися як блискавки. Стор. МПр. 74. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ВИСЛУХАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Вислухач, ча, м. Слушатель. Будь добрим вислухачем, будеш добрим повідачем. Ном. № 12871. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907

ВИСМИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Висмичок, чка, м. Ум. отъ висмик. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 187.

ВИСТАЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вистачати, ча́ю, єш, сов. в. вистачити, чу, чиш, гл. 1) Хватать, хватить, стать, быть достаточнымъ. Одних тенет вистачить на дві милі. Стор. II. 219. 2) Достав

ВИТИРАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Витирач, ча, м. Въ верхнемъ мельничномъ жерновѣ: находящаяся въ отверстіи палочка, счищающая приставшую къ стѣнкамъ отверстія муку. Мнк. 481. Словарь українсько

ВИТКАТИ, ТЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Виткати, тчу, чеш, гл. Соткать, выткать. Рушники виткали і принесли. Рудч. Ск. II. 100. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

ВИТЛУМАЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Витлумачити, чу, чиш, гл. Объяснить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 193.

ВИТОВКМАЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Витовкмачити, чу, чиш, гл. 1) Побить, поколотить. 2) Растолковать, разъяснить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т

ВИТОВКТИ, ВЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Витовкти, вчу, чеш, гл. Выдавить. Витовчи ніс, бо вже було би убогому дові помазати віз. Ном. № 11267. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченк

ВИТОЛОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Витолочувати, чую, єш, сов. в. витолочити, чу, чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. ІІ. 119. Всю траву ви

ВИТОПТАТИ, ПЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Витоптати, пчу, чеш, гл. 1) Вытоптать. Витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. 2) Истоптать (обувь). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінче

ВИТОРОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виторочувати, чую, єш, сов. в. виторочити, чу, чиш, гл. 1) Выдергивать, выдернуть (нитки изъ ткани) Желех. 2) Вырывать, вырыть. Кертиця виторочиш землю. Вх. Ле

ВИТОЧКИ, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Виточки, чок, мн. Остатки отъ очистки зернового хлѣба на грохоть. Вас. 175. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1.

ВИТОЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Виточувати, чую, єш, сов. в. виточити, чу, чиш, гл. 1) Выцѣживать, выцѣдить, проливать, пролить. Ми сами потонемо в тій крови, що з їх виточим. Стор. МПр. 90. Я

ВИТРАЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Витрачувати, чую, єш, сов. в. витратити, чу, тиш, гл. 1) Истратить, израсходовать. Витратила все, що мала. Єв. Мр. V. 26. Було трохи масла, та вже витратила. 2

ВИТРАЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Витрачуватися, чуюся, єшся, сов. в. витратитися, чуся, тишся, гл. — з чого. Издерживать, издержать, потратить безъ остатка. Витратився з грошей, що й на хліб нем

ВИХВАЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ

Грінченко. Словник української мови

Вихвачати, ча́ю, єш и вихвачувати, чую, єш, сов. в. вихватити, чу, тиш, гл. Выхватывать, выхватить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ВИХВАЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ

Грінченко. Словник української мови

Вихвачатися, чаюся, єшся и вихвачуватися, чуюся, єшся, сов. в. вихватитися, чуся, тишся, гл. Выскакивать, выскочить впередъ, бросаться, броситься впередъ. Попере

ВИЦВІЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Вицвічити, чу, чиш, гл. Проучить; высѣчь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 199.

ВИЦМОКТАТИ, КЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Вицмоктати, кчу, чеш, гл. = Висмоктати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 199.

ВИЧУТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вичути, чую, єш, гл. Прослышать, услышать о чемъ. Посилают купити там, де вичуют, же туньша, а добра. МУЕ. ІІІ. 47. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред

ВИШЕПТАТИСЯ, ЧУСЯ, ЧЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вишептатися, чуся, чешся, гл. 1) Нашептаться. 2) Задохнуться, перестать шевелиться (о ракахъ). Вишептавсь, як рак у торбі. Ном. № 13376. Словарь української м

ВИЩЕБЕТАТИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Вищебетати, чу, чеш, гл. Выболтать, высказать неосторожно. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 202.

ВИЯЗИЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Виязичити, чу, чиш, гл. Проболтаться, проговориться. То про того чоловіка, що вбили, та й виязичили. Лебед. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ВИҐВИНТИТИ, ЧУ, ТИШ,

Грінченко. Словник української мови

Виґвинтити, чу, тиш, гл. Вывинтить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 155.

ВОВЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Вовча, ча́ти, с. Волченокъ. Рудч. Ск. І. 12L. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 245.

ВОВЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Вовчок, чка, м. 1) Ум. отъ вовк. 2) Названіе собаки. О. 1862. VIII. 18. 3) — муха. Нас. ктирь, Asilus. Вх. Пч. І. 5. 4) Долгоносикъ амбарный, Calandra granar

ВОГНИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Вогничок, чка, м. Ум. отъ вогонь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 246.

ВОДОПІЙЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Водопійча, ча́ти, с. = Кухоль (для воды). Шух. І. 264. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 247.

ВОДОТЕЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Водотеча, чі, ж. Теченіе воды. По розорі (проораній борозні) пішла водотеча. Грин. II. 236. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ВОЗОК, ЗКА, ВОЗОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Возок, зка, возочок, чка, м. = Візок, візочок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 249.

ВОЛИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Воличок, чка, м. Ум. отъ віл. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 249.

ВОЛОКТИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Волокти, чу, чеш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 1

ВОЛОКТИСЯ, ЧУСЯ, ЧЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Волоктися, чуся, чешся, гл. 1) Тянуться тащиться. Десь то моя лиха доля шляхом волочеться. Н. п. 2) Тянуться, продолжаться. Се не довго волоклося. Мкр. Н. 37.

ВОЛООЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Волоочок, чка, м. = пт. Волове очко. Прилетіла фамилія, красно вбрана компанія: пан крук і пан гайворон і прекрасний водувудок, і великий волоочок. Гол. II. 519.

ВОЛОСОК, СКА; ВОЛОСОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Волосок, ска; волосочок, чка, м. Ум. отъ волос. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 251.

ВОЛОХАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Волохач, ча, м. 1) Мохнатое существо. 2) Раст. Amarantus retroflexus L. ЗЮЗО. I. 111. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1

ВОЛОЧИНИ, ЧИН,

Грінченко. Словник української мови

Волочини, чин, ж. мн. Остатки растеній, увязающіе въ зубьяхъ бороны при ея работѣ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

ВОЛОЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Волочити, чу, чиш, гл. 1) Тащить, тянуть, влачить, волочить. Волочать трупи ланцюгами. Шевч. 545. Копиці волочив. Греб. 378. 2) Бить, таща. Хто пив, а мене вол

ВОЛОЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Волочитися, чуся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волоч

ВОЛОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Волочок, чка, м. 1) Ум. отъ волок. Браун. 39. Виплети, старий, волочок та піди на річку, може рибки вловиш. Мнж. 88. 2) Цилиндрическая склянка на снуркѣ, котор

ВОЛЬОВАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Вольовач, ча, м. Зобатый человѣкъ. Угор. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 253.

ВОРКОТАТИ, ЧУ, ТИШ,

Грінченко. Словник української мови

Воркотати, чу, тиш, гл. Мурлыкать. Ой кіт буде воркотати. Макс. (1849) 58. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВОРОЖНЕЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Ворожнеча, чі, ж. = Ворожнета. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 255.

ВОРОННЯЧЧЯ, ЧЯ,

Грінченко. Словник української мови

Воронняччя, чя, с. соб. = Вороння. А на клятого так сідає галіч, воронняччя. Рудч. Ск. II. 74. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К.,

ВОРОЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Ворочати, ча́ю, єш, гл. 1) Возвратиться. Ворочай, зятеньку, хоч не хутко. Мет. 99. 2) Возвращать. Доганяйте, ворочайте літа молодії. Н. п. Словарь української

ВОРОЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Ворочатися, чаюся, єшся, гл. 1) Возвращаться. Ой їдь та їдь, мій милесенький, та не забавляйся, на конику вороненькім назад ворочайся. Гол. 2) Поворачиваться.

ВОРОЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Ворочок, чка, м. Ум. отъ ворок. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 256.

ВОРЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Ворчати, чу, чиш, гл. Ворчать. Коли зять стане ворчати, за двері хватайся. Ном. Хоч не лає, дак ворчить. Г. Барв. 319. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ВОРІТЕНЬКА, НЬОК, ВОРІТЕЧКА, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Ворітенька, ньок, ворітечка, чок, мн. ум. отъ ворота. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 254.

ВОЧІ, ЧЕЙ,

Грінченко. Словник української мови

Вочі, чей, с. = Вічі. Ном. № 10314. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 257.

ВОЩЕЧОК, ЧКУ,

Грінченко. Словник української мови

Вощечок, чку, м. Ум. отъ віск. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 257.

ВРАЖЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Вражча, ча́ти, м. Чертенокъ. Я з ним балакаю, а воно, вражча, так і заливається. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т

ВУРЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Вурчати, чу, чиш, гл. = Мурчати. Кіт вурчить. Мнж. 145. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 259.

ВУЧЕНЬ, ЧНЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вучень, чня, м. = Учень. О. 1862. І. 72. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 260.

ВІДБУЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Відбуча, чі, ж. = Відбуток. Нехай дурний мужик на всіх робить, за всіх платить, хай одбуває одбучі. Мир. ХРВ. 387. Я відбуду за гріхи відбучу. К. ПС. 139. Слова

ВІДВИЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Відвичити, чу, чиш, гл. Отучить. От тари одвичите од сахарю. Черниг. г. Одвичити од горілки. О. 1862. І. 71. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Гр

ВІДВОРОЧАТИ, ЧАЄ,

Грінченко. Словник української мови

Відворочати, чає, гл. безл. Быть отвратительнымъ. (Вовкулаці) треба й конину їсти й падло, — одворочає. Г. Барв. 453. Словарь української мови: в 4-х тт. / За р

ВІДВІДАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Відвідач, ча, м. Посѣтитель. Не так вже по багато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. І. 84). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 190

ВІДВІЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відвічати, ча́ю, єш, сов. в. відвітити, чу, тиш, гл. 1) Отвѣчать, отвѣтить. Вовк… питає його: «Чого ти тут ходиш?» — Сірко одвіча. Рудч. Ск. І. 11. 2) Отвѣчать

ВІДДАЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Віддача, чі, ж. = Відданя 1и 2. на оддачі (донька) = на відданню. Чуб. IV. 63. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т.

ВІДДЯКУВАТИ, КУЮ, ЄШ, ВІДДЯЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Віддякувати, кую, єш, віддячити, чу, чиш, гл. 1) Отблагодарить. Ном. № 12068. 2) Отомстить, отплатить. Віддячим діявольским синам, гукали громадяче, віддячим!

ВІДДЯКУВАТИСЯ, КУЮСЯ, ЄШСЯ, ВІДДЯЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Віддякуватися, куюся, єшся, віддячитися, чуся, чишся, гл. = Відлякуватися, віддячитися. Грин. І. 114. Я не зможу тобі віддячитися. Федьк. Словарь української мо

ВІДЗВИЧАЮВАТИ, ЧАЮЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відзвичаювати, чаюю, єш, сов. в. відзвичаїти, чаю, їш, гл. Отучать, отучить. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.

ВІДЗНАЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відзначати, ча́ю, єш, сов. в. відзначити, чу, чиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ВІДЗНАЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відзначатися, чаюся, єшся, сов. в. відзначитися, чуся, чишся, гл. Отражаться, отразиться, обозначаться, обозначиться. Ні в чім так не відзначилась душа, як у піс

ВІДКОЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відкочуватися, чуюся, єшся, сов. в. відкотитися, кочуся, тишся, гл. Откатываться, откатиться. Яблучко від яблуньки не відкотиться. Ном. № 9304. Словарь українсь

ВІДЛІЧ, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Відліч, чі, ж. Вычитаніе. К. Грам. 100. Одліччу…. зветься справа, що нею одно число одлічується від другого, або зменшується другим. Кон. Ар. 4. Словарь українс

ВІДЛІЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відлічуватися, чуюся, єшся, сов. в. відлічитися, чуся, чишся, гл. 1) Отсчитываться, отсчитаться. 2) Вычитаться, вычесться, быть вычтеннымъ. Одно число одлічуєт

ВІДМІЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відмічати, ча́ю, єш, сов. в. відмітити, чу, тиш, гл. Отмѣчать, отмѣтить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С

ВІДНИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Відничок, чка, м. Ум. отъ відник. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 221.

ВІДПЛАКАТИ, ЧУ, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Відплакати, чу, чеш, гл. Перестать оплакивать. Відплакав своє горе. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 223

ВІДПЛАЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відплачувати, чую, єш, сов. в. відплатити, чу, тиш, гл. 1) Отплачивать, отплатить, вознаграждать, вознаградить. Нема в нас, козаків, срібла та злата, щоб за дар

ВІДПІРЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Відпірчити, чу, чиш, гл. Отпороть, высѣчь. Бідну дитину через стілець та й одпірчать. О. 1862. І. 72. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка

ВІДСВІЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відсвічувати, чую, єш, гл. 1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, ян у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57). 2) Отражаться.

ВІДСІКТИСЯ, ЧУСЯ, ЧЕШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відсіктися, чуся, чешся, гл. Отбиться оружіемъ въ бою. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 228.

ВІДСІЧ, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Відсіч, чі, ж. Отраженіе нападенія, отпоръ. Давали таки добру одсіч харцизякам. К. ЧР. 358. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 19

ВІДТРУЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відтручати, ча́ю, єш, сов. в. відтрутити, тручу, тиш, гл. Отталкивать, оттолкнуть, оттѣснять, оттѣснить, удалить. Старшина відтручає мене від батьківського грунт

ВІДТРУЧУВАТИ, ЧУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Відтручувати, чую, єш, гл. = Відтручати. О. 1862. І. 80. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 232.

ВІДХВАЧУВАТИСЯ, ЧУЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Відхвачуватися, чуюся, єшся, сов. в. відхвати́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Отскакивать, отскочить. Вона запалила свічку в хаті, а я тоді й одхвативсь од скрині, не в

ВІДЧАЙ, ЧАЮ,

Грінченко. Словник української мови

Відчай, чаю, м. Безнадежность. Употреб. лишь въ выраженіи: пустити на одчай божий, — на одчай душі. На все отважиться, дѣлать, всѣмъ рискуя. Ном. № 2294 и стр. 2

ВІДЩЕБЕТАТИ, ЧУ́, ЧЕШ,

Грінченко. Словник української мови

Відщебетати, чу́, чеш, гл. Окончить щебетать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 235.

ВІДЬМАК, КА, ВІДЬМАН, НА, ВІДЬМАРЬ, РЯ, ВІДЬМАЧ, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Відьмак, ка, відьман, на, відьмарь, ря, відьмач, ча, м. Колдунъ. ЗОЮР. II. 41. Відьмак і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239, стр. 281. Словарь ук

ВІДІМЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Відімчати, чу, чиш, гл. Быстро отвезти или отнести. Ой ти, коте сірий, та вимети сіни, а та, кішко, не ворчи, піди сміття одімчи. Мил. 43. Одімчить було. Словар

ВІЖЕЧКИ, ЧОК,

Грінченко. Словник української мови

Віжечки, чок, ж. мн. ум. отъ віжки. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 236.

ВІЗНИЧИЙ, ЧОГО,

Грінченко. Словник української мови

Візничий, чого, м. = Візник. Велю коникам вівса дати, а візничому підождати. Грин. ІІІ. 491. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1

ВІНИЧЧЯ, ЧЯ,

Грінченко. Словник української мови

Віниччя, чя, с. раст. a) Obsinthium. б) Метельная трава, Scoparia. Вх. Зн. 7. — біле. Раст. Artemisia vulgaris. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б.

ВІНЧАТИ, ЧА́Ю, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Вінчати, ча́ю, єш, гл. Вѣнчать; увѣнчивать. Ісаія ликуй! Вранці Ярему вінчали. Шевч. 193. Вінцем благим вінчаєм літо. К. Псал. 145. Кінець діло вінчає. Ном. № 10

ВІНЧАТИСЯ, ЧАЮСЯ, ЄШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Вінчатися, чаюся, єшся, гл. Вінчаться. А на третє поле став кінь спотикаться: вернімося, дівчино, не будем вінчаться. Н. п. Вінчатонько, ка, с. Маленькій вѣнокъ.

В’ЯЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

В’ячати, чу, чиш, гл. = Мекати. Коза в’ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. —

ГАДЮЧА, ЧА́ТИ,

Грінченко. Словник української мови

Гадюча, ча́ти, с. = Гадюченя. Ком. 11. стр. 107. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 264.

ГАЙДАЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Гайдачок, чка, м. Особый родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 104. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 265.

ГАЙДУЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Гайдучок, чка, м. Ум. отъ гайдук. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 265.

ГАЛИЧ, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Галич, чі, ж. соб. Галки, грачи. Галич поле криє. Шевч. 52. Коли галич у повітрі шугає — буде хуртовина. Грин. І. 254. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ГАРБАЧІЙ, ЧІЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гарбачій, чія, м. Рабочій изъ артели пастуховъ овецъ, завѣдывающій гарбою съ припасами, — исполняющій обязанности эконома и повара. О. 1862. V. Кух. 37. Словарь

ГАРТІВНИЧИЙ, ГАРТОВНИЧИЙ, ЧОГО

Грінченко. Словник української мови

Гартівничий, гартовничий, чого Производящій закалку. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 275.

ГАРЯЧИТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Гарячити, чу, чиш, гл. Разгорячать. Варенуха почала його гарячити. Левиц. І. 281. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

ГАРЯЧКУВАТИ, ЧКУЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Гарячкувати, чкую, єш, гл. Пороть горячку. Я гарячкую, гарячкую — де воно ділося сокира та долото, аж воно украв хтось. Волч. у. Словарь української мови: в 4-х

ГАЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Гачок, чка, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909

ГВОЗДИЧКИ, ЧКІВ,

Грінченко. Словник української мови

Гвоздички, чків, м. мн. раст.: a) Tagetes patula L. Мил. М. 75. б) — польові. Dianthus Casthusianirum L. ЗЮЗО. І. 121. Словарь української мови: в 4-х тт. / За

ГИРЧАТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Гирчати, чу, чиш, гл. = Гарчати. Рудч. Ск. ІІ. 174. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 283.

ГЛУМІЧЧАТИ, ЧАЮ, ЄШ,

Грінченко. Словник української мови

Глуміччати, чаю, єш, гл. Обращать вниманіе? разбирать? Е, у нас і панів не глуміччають. Лебед. у. Хоч який мороз, то не глумічча. Лебед. у. Словарь української

ГНИЛЕЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Гнилеча, чі, ж. Гниль. Там так смердить у ямі гнилеча: картопля, чи що, зашилась. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.—

ГНИЛИЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гниличитися, чуся, чишся, гл. О грушахъ: немного загниваться. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 29

ГНИЛИЧЧЯ, ЧЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гниличчя, чя, с. соб. Гнилушки, истлѣвшія вѣтви и стволы деревъ. Желех. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С.

ГНИЛЯЧЧЯ, ЧЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гниляччя, чя, с. соб. Сгнившія растенія, гниль. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 293.

ГОЛУ́БЧИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Голу́бчичок, чка, м. Ум. отъ голуб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 306.

ГОРНО́ЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Горно́чок, чка, м. Горшочекъ. Вх. Лем. 405. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 313.

ГОРЯ́Ч, ЧА,

Грінченко. Словник української мови

Горя́ч, ча, м. Жара, зной. Желех. В літі…. серед спеки та горяча, коли всі баюри повисихають…. Гн. І. 28. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінч

ГОРІ́ШЕЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Горі́шечок, чка, м. Ум. отъ горіх. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 312.

ГОСПОДА́РИЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Господа́ричок, чка, м. Ум. отъ господарь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 317.

ГРЕГОТІ́ТИ, ЧУ́, ТИ́Ш,

Грінченко. Словник української мови

Греготі́ти, чу́, ти́ш, гл. О лебедѣ: кричать. Я (лебідь) раннім ранком, як займається світ і вода починає жевріти, голосно грегочу світу на добридень. О. 1862. V

ГРЕМОТА́ТИ, ЧУ́, ЧЕШ

Грінченко. Словник української мови

Гремота́ти, чу́, чеш и гремоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грімотати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 324.

ГРИБО́ЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Грибо́чок, чка, м. Ум. отъ гриб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 325.

ГРИВА́Ч, ЧА́,

Грінченко. Словник української мови

Грива́ч, ча́, м. 1) = Гривань. 2) Дикій голубь. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 325.

ГРОБО́ЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Гробо́чок, чка, м. Ум. отъ гріб. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 329.

ГРОША́ЧЧЯ, ЧЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гроша́ччя, чя, с. соб. Деньги, деньга. Тепер мужики позаводили грошаччя та й скуповують у панів землю. Кобел. у. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б

ГРУДО́ЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Грудо́чок, чка, м. Ум. отъ груд. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 332.

ГРЮКОТА́ТИ, ЧУ́, ЧЕШ

Грінченко. Словник української мови

Грюкота́ти, чу́, чеш и грюкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грюкати. Стукотить-грюкотить, сто коней біжить. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка.

ГРЮКОТНЕ́ЧА, ЧІ,

Грінченко. Словник української мови

Грюкотне́ча, чі, ж. = Грюкнява. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 333.

ГРЯНИ́ЧИТИСЯ, ЧУСЯ, ЧИШСЯ,

Грінченко. Словник української мови

Гряни́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: «сюди гряниця!» а той каж

ГРІНЧИ́ТИ, ЧУ, ЧИШ,

Грінченко. Словник української мови

Грінчи́ти, чу, чиш, гл. Поджаривать (хлѣбъ). Угор. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 328.

ГРІШЕ́ЧОК, ЧКА,

Грінченко. Словник української мови

Гріше́чок, чка, м. Ум. отъ гріх. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 328.

Время запроса ( 0.25765997 сек)
T: 0.266091016 M: 1 D: 0